?

Log in

No account? Create an account
Центр політичних досліджень ім. Е. Юнгера — LiveJournal [entries|archive|friends|userinfo]
nachtigal88

[ website | My Website ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Превід від "ВАТРИ" [Nov. 19th, 2010|02:49 am]
nachtigal88

Осінь антибуржуазної революції

…Похмурого дощового дня восени 1792 року напівроздягнене французьке революційне військо під Вальмі стояло насмерть проти багнетів і гармат найманців глобального інтернаціоналу з бойовим кличем “Хай живе нація!”, і професійна армія герцога Брауншвайгського, найкраща в Європі, захлинулась в крові несамовитих французьких контратак та відступила.

 

На початку червня 1793 року Максиміліан Робесп’єр писав: “внутрішня небезпека походить від буржуазії – щоби перемогти буржуазію, необхідно об’єднати народ”. Нескладна формула захисту завоювань революції від внутрішнього ворога дозволила у рекордно короткі історичні терміни здобути блискучі перемоги над ворогами зовнішніми. Кінець влади грошових мішків і тріумф аскетів-ідеалістів над логікою буржуазного переродження революції в “державне будівництво” позначили нову революційну парадигму, яка надовго стала модним трендом у Європі.

 

Буржуазні установчі збори працювали над текстом своєї конституції два роки, соціал-націоналістичному якобінському Конвенту вистачило два тижні для обговорення та затвердження остаточного тексту основного закону. Революція, здійснена цим документом у конституційному праві, стала відлунням революції, яка захлиснула вулиці міст і втопила в народному гніві гламурні палаци. Французька Конституція 1793 року вперше в історії людства проголосила метою суспільства всезагальне щастя, кидаючи виклик невеселим соціально-політичним реаліям та деградованій капіталістичною експлуатацією психологічній природі людини.

Прикрим чином, революційних соціал-націоналістів, які здійснюють революцію, ризикуючи власним життям і добробутом, обставини в першу чергу змушують воювати проти чималої кількості власних громадян, яким, чесно кажучи, і ризикувати особливо нічим не доводиться. Але в боротьбі за всезагальне щастя необхідно не лише вимушено робити нещасними волохатих капіталістів і їх прислужників, а й гартувати якісно новий тип людини і громадянина.

 

Робесп’єр. Серце революції. “Непідкупний”. Провінційний адвокат з невеликого містечка. Де всі один одного знають і одне одному осточортіли. І де потрібно щодня допомагати звичайним людям боротись проти свавілля свинорилих чиновників. І за це годі сподіватись професійного зросту, щастя в особистому житті чи великих статків, зате проблеми з місцевою “елітою” гарантовано.

 

Марат. “Друг народу”. Совість революції. Видавець негламурної екстремістської газети. За яку сьогодні його неодмінно посадили б через розпалювання ворожнечі до елітних капіталістів. Як у Франції, так і в Україні. А, можливо, й не встигли б.

 

Тривожна, як порив вітру, юність революції. Гаряча, як кров на снігу, жага перших перемог. Незламна, як залізобетон, воля до змін. Чисте, як гартована сталь багнета, сумління.

Що поганого в тому, що легітимно обрані представники народу ухвалюють декрет: власність осіб, визнаних ворогами революції, підлягає конфіскації та передачі малозабезпеченим групам населення? Кому гірше від того, що такий декрет негайно виконується?

 

Революційний терор? Так нібито він і сьогодні не постає єдиним можливим засобом на шляху до порятунку поневоленого народу від окупантів. Диктатура революційного проводу? Наче без неї можна ввічливо попрохати бидло поводитись, як нормальні люди, і змусити паразитів повернути державі і чесним трудівникам усе награбоване.

 

Дуже шкода, що в Марата не було ядерної бомби. Прикро, що Робесп’єр не мав доступу до інтернету. Інакше  про глобальну і переможну антибуржуазну соціал-національну революцію ми сьогодні не мріяли б,  а читали про неї в підручниках всесвітньої історії.

 

Втім, усе ще попереду.

 

Юрій Михальчишин

Link2 comments|Leave a comment

"ВАТРА" презентує [Oct. 24th, 2010|11:22 pm]
nachtigal88

Консервативно-революційний ворохобник Ернст Юнгер (ч.1)

Ернст Юнгер

Пропонуємо увазі шановних читачів фрагменти публіцистичної творчості класика німецької консервативної революції, людини Ідеї та Чину, Ернста Юнгера.

 

Справжня революція ще не відбулася, вона нестримно марширує до цілі. Вона не є реакцією, а дійсною революцією, з усіма симптомами та проявами, її ідея, безпрецедентно загострена, є національною, її символом є свастика, формою її вираження є концентрація волі на єдиному пункті – диктатурі! Вона поставить чин замість слова, кров замість чорнила, жертву замість фрази, меч замість пера.

Вона матиме усі ознаки справжнього та праведного бунту, що виключить зі свого обсягу різну підозрілу публіку хоча б тому, що заробити на цій справі нічого не вдасться. Тому що її рушійною силою будуть не гроші, а кров, що містичними зв’язками об’єднує націю, і якій краще пролитись, аніж дати себе поневолити. Кров повинна народити для нас нові цінності; вона повинна дати постати свободі спільноти через жертву індивіда, вона повинна захлиснути своїми хвилями кордони, які нам личать, ліквідувати всі шкідливі для нас субстанції.

Ось цілі, за які борються на наших барикадах!

 

Революція та ідея // Völkischer Beobachter. – 23/24.09.1923

 

Read more...Collapse )
Link2 comments|Leave a comment

"ВАТРА" презентує [Jun. 22nd, 2010|12:47 pm]
nachtigal88
[Current Music |David Tavare -- Summer Love]

Орієнтири культурної боротьби соціал-націоналізму

Наївно думати, нібито почуття справедливості і мужність можна виявити одноразово, давши відсіч злу в одному конкретному місці та в одну конкретну мить життя, а потім легко і невимушено повернутися до буденності, де все саме по собі під дією добрих чарів облаштується щонайкращим чином. Ми ідеалісти – але ж не ідіоти. Боротись доведеться довго і на різних фронтах, передусім на внутрішньому.

 

Для любителів демократії, ринкової економіки та загальнолюдських цінностей соціал-націоналіст – це породження пекла, яке не визнає ні політичної нації та громадянського суспільства, ні результатів так званих “соціологічних досліджень”, ані приватизації землі, ані одностатевих шлюбів.

На всіх, хто готовий жити і боротись задля вищої мети, обиватель та інтелігент дивляться з острахом і ненавистю. Герої-революціонери, ідеалісти-повстанці, вожді та провідники, солдати Нації та просто небайдужі до долі України люди з точки зору такого планктону – небезпечні маньяки, екстремісти, маргінали та загалом “неправильні”, бо “не такі”. Влада для планктону та інфузорій – це аж ніяк не спосіб реалізації якоїсь вищої мети, праця в інтересах національної спільноти чи відповідальність за майбутнє мільйонів українців. Влада – це насамперед вивищення над звичайними людьми та безперешкодний доступ до грошей. Сакралізація грошей як божественої субстанції та плазування перед тими, хто має владу – ось життєве кредо так званого “середнього класу”, який запобігає перед олігархією, одночасно зневажаючи українських трудівників. Уявити, що хтось може боротися за владу не заради того, щоб їздити на “Бентлі”, напихатися елітним комбікормом у фешенебельних київських ресторанах і розважатися в товаристві так званих “топ-моделей” – понад їхні сили.

Ця форма життя повністю антагоністична тій, яку ми прагнемо (і повинні) вести. Ми, які ніколи й нікого не зраджували в житті і в бою. Ми, які маємо стати прикладом для тисяч інших українців. Ми, які ніколи нічого й нікого не боялися. Ми, які нічого й ніколи ні в кого не просили. Ми, які повинні розпочати і виграти свою революцію.

“Екстреміст”. “Маргінал”. “Ксенофоб”. Слово з телевізора. Лексикон інформаційних кіллерів. А Бандера? Степан Бандера, який створив підпільну терористично-революційну армію, тіні якої і досі вселяють крижаний жах у серця ворогів нашої Нації? Теж – маргінал? Чи, може, “провокатор”? І вже точно – “ксенофоб” і “екстреміст”!

Коли Вождь-Основоположник ОУН Євген Коновалець писав у листі до секретаря Проводу Мартинця: “що там чувати з машиною для Сціборського…бо Сціборський не дає мені спокою?, то він, між іншим, мав на увазі не “лендкрузер”, “паджеро” чи “лендровер”. А звичайну друкарську машинку. Щоби Микола Сціборський, член Проводу та редактор головного теоретичного органу реально найкрутішої в Європі революційної організації, мав на чому писати свої статті. Отакої.

 

Read more...Collapse )

 

Link5 comments|Leave a comment

(no subject) [Jun. 11th, 2010|01:50 am]
nachtigal88

Соціал-націоналізм і особисте життя

У наш безславний плутократичний час побутує уявлення, що за гроші можна купити все – кар’єру, дружбу, авторитет серед оточуючих, і навіть кохання. Ясна річ, що прекрасні нетолерантні молоді люди, які складають нашу читацьку аудиторію, рішуче протестуватимуть проти такої маячні. Просто ми живемо в іншому ціннісному вимірі, де понад усе цінують людину, її працю та життєву боротьбу, де нічого не купується та не продається, але все можна здобути власними зусиллями. В тому числі – знайти кохання свого життя.

 

Read more...Collapse )
Link124 comments|Leave a comment

(no subject) [Mar. 30th, 2010|10:49 pm]
nachtigal88
[Current Music |Elsa Hill -- Stay In My Dreams]

Від поліцейського до революціонера: Вальтер Штеннес

Вальтер Штеннес народився 12 квітня 1895 року в містечку Фюрстенберг у Вестфалії в родині держслужбовця, яка користувалась певними впливами в громадському житті країни (дядько Вальтера був кардиналом католицької церкви в Кьольні). Після чотирирічного навчання в народній школі 1 квітня 1905 року Вальтер був зарахований до королівської прусської кадетської школи Бенсберг, звідки перевівся до знаменитого кадетського корпусу Берлін-Ліхтерфельде, де кувались елітні офіцерські кадри імперії. Після здачі випускних екзаменів 1914 року в серпні отримав офіцерське звання та у складі полку прусської королівської гвардії вирушив на Західний фронт. Активна участь в бойових діях у Франції, зухвалі нічні рейди на нічийну землю, організація успішних патрулювань і засідок принесли Штеннесу заслужені бойові нагороди: Залізний хрест першого класу в травні 1915 року, Лицарський хрест дому Гогенцоллернів з мечами в червні 1917 року, Хрест за бойові заслуги землі Ліппе, Ганзейський хрест за бойові заслуги та срібний значок за поранення в 1918 році. Через непростий характер та складні стосунки з вищестоячими командирами Штеннес просувався службовою драбиною надзвичайно повільно, незважаючи на фронтові заслуги. Лише в 1917 році він став ад’ютантом 1-го батальйону в рідному полку та полковим ад’ютантом після кривавих боїв другої половини 1917 року в так званому “виступі Лаффо”, де вся дивізія та прусська гвардія в цілому були практично винищені. У вересні 1918 року після важких оборонних боїв осінньої кампанії, останньої для армії вмираючої імперії, Штеннес отримав звання обер-лейтенанта, а в листопаді після підписання перемир’я разом із полком відступив у Вестфалію для демобілізації. Поразка у тривалій війні, що мобілізувала всі сили нації, падіння імперії та соціал-демократична революція на фоні голодуючих промислових міст занурили Німеччину в хаос, який спричинив справжню громадянську війну. Не маючи бажання та можливості повернутись до цивільного життя, в різних куточках країни кадрові військові та ідеалістичні молоді офіцери фронтового покоління гуртували навколо себе демобілізованих вояків і студентсько-робітничу молодь у добровольчі загони для підтримки правопорядку, захисту територіальної цілісності та ліквідації антидержавних збройних формувань. Вальтер Штеннес став одним із десятків талановитих молодих командирів, які по-справжньому розкрили свої організаційні та особистісні здібності після повернення з фронту, очоливши новостворений “фрайкор” у проблемному шахтарському регіоні. За неповних два місяці, отримуючи фінансову допомогу від штабу армійського корпусу в Мюнстері, який опинився посеред свавільної стихії рад робітничих і солдатських депутатів без надійних частин, Штеннес навербував близько п’яти сотень добровольців. “Фрайкор Гакетау” створювався під прикриттям добровольчого формування прикордонної охорони та увібрав в себе велику частину кадрових офіцерів і сержантів демобілізованого полку, в якому Штеннес служив ад’ютантом, а також молодих добровольців з навколишніх сіл, які не потрапили під військовий призов. На озброєнні “фрайкор” мав навіть кілька мінометів і батарею легких польових гармат.
 

 

 http://www.vatra.org.ua/postati/vid-politseyskoho-do-revolyutsionera-valter-shtennes.htmlRead more...Collapse )

 

Link2 comments|Leave a comment

(no subject) [Mar. 30th, 2010|10:07 pm]
nachtigal88
[Current Music |Giuseppe Ottaviani Feat. Faith -- Angel]

Володимир Мартинець. “Чи дбати нам про чистоту раси?”

Розходження між націоналізмами вказують нам наглядно на те, що кожна нація має свій власний, своєрідний шлях. Тому є хибний інтернаціональний соціалізм зі своїми стандартними для всіх націй рецептами. Але тому також ніяк не можна переносити живцем на наш ґрунт або сліпо наслідувати їх тільки тому, що вони націоналістичні. Глибоку правду сказав Муссоліні, що фашизм не надається до експорту, як і не менш глибоку правду сказав Гітлер, що націонал-соціалізм (расизм) це виключно німецьке явище.

З того висновок: до справи української расовості не можна підходити ні з фашистівськими, ні з націонал-соціалістичними расовими критеріями. Справу української расовості мусять вирішувати українці, для українців і з виключно українського становища та інтересів української нації. Себто коли німецькі расисти обороняють чистоту німецької чи там нордійської (північної) раси, коли вони всі інші раси (не тільки жидівську) вважають “нижчими” расами, і тому є проти мішання нордійської раси з іншими  (зокрема з українцями), то це ще не означає, що б це все, мов папуги, ми повторювали за німцями або й аналогічно застосовували до української нації. Це тим більше, що навіть на проблеми “чистоти” німецької раси ми можемо мати відмінні погляди від німецьких расистів. Бо ж наприклад відомо – якраз прусаки (що заразом є найгордіші й найдразливіші на точці “чистоти раси”) це германо-слов’янські мішанці. І, як відомо, це змішання не найгірше: його продукт вважає дехто ліпшим від його складових частин: і від “чистокровних” германців, і від “чистокровних” слов’ян.

Але загналися ми задалеко. Важливіше для нас ось що: Чи є чиста українська раса? Нема! Так само, як і нема інших чистих рас, хоч вони здаються найчистішими, хіба візьмемо вже зовсім глобальні границі: біла, жовта, червона й чорна раса, і то ще з різними передумовами й застереженнями.
 

 

Read more...Collapse )


 

LinkLeave a comment

Назустріч всенародному святу....... [Feb. 26th, 2010|11:36 pm]
nachtigal88
[Current Music |Sureal - You Take My Breath Away (DJ Tiesto Remix)]

Юрій Липа. “Українська жінка”

На вступі не можу мислею не привітати і мою матір, і матерей моїх батьків, і довгий ряд їх попередниць, тих жіночих істот, що губляться в темряві віків. Тих жіночих істот, що без них кожен з нас не був би тим, ким він є і, може, буде.

Жінка ­– це щось як сонце і повітря довкола нас, що ми не привикли окреслювати. Правда, є лірики і є письменники, що так натхненно і гаряче пишуть про жінок. Однак ми не здобудемо від них знання про жінку. У всіх їх описах є потаємне бажання віддати лишень одну прикмету: безсилість вислову чоловічого почуття перед образом жінки.

Жінка – одна з найбільших потужностей світа, предивно тривала у своїй владі. Дивно, тисячі разів описуємо Україну як місцевість, як теорію-заміри, як облічення чисел, а однак так рідко описуємо її, як жіночність, як силу жіночости. Яка ж то багата сила!
 

 

Read more...Collapse )

 

Link2 comments|Leave a comment

ку-ку від "ВАТРИ" [Feb. 12th, 2010|11:38 pm]
nachtigal88
[Current Music |Medina -- You & I (Dash Berlin Remix)]

Євген Маланюк про націогенез

…Трудно стримувати здивування, бачучи як дехто черпає свій оптимізм з самого-но переліку назв тих важких людських хвиль, що пропливли по древній землі українській, правдоподібно по головах її відвічних тубільців. Чи ж таке вже веселе й “будуюче” заняття тішити уяву циклічними процесами навал і перервами державності, здійснюваної тими чи іншими “варягами”, – іонійцями чи готами? Все це – треба  знати, зокрема добре усвідомити собі “варязький” момент при будуванні державності, – але чи належить аж спеціально пишатися “багатством культур” і надмірною кількістю назв завойовників безборонного інертного хліборобського “субстрату”? Та ж завдання духовного озброєння народу, “металізації” хліборобської психіки, завдання перебудови (отже й “нищення” дечого, хоч би воно було навіть “органічним виквітом віків”) стоїть нині перед нами у всій своїй історичній невблаганності. Бо на тім, власне, й полягає ціла справа, чи нарід наш залишиться в найближчій добі знову “субстратом”, чи таки зробить останнє зусилля й стане нацією. […]

 

Переживаємо час, що найменш надається на самозаквітчування предківськими лаврами, на відпочинковий оптимізм “кількатисячолітньої тяглості існування на одній території”. Переживаємо час,  коли жити “на дурничку” не можна, коли мертвий капітал історії, вже не дає процентів навіть у тих народів, які своєї історії ніколи не видержавлювали. Щоб історично жити в ролі “дієвих осіб” історії, а не існувати в ролі “дієвих людей” з старих малоросійських комедій, – потрбіна невсипуща історична чинність, висока історіотворча (отже – ідеотворча) напруженість і – як же далеке від мальовничого оптимізму – почуття відповідальності. […]
 

 

Read more...Collapse )

 

LinkLeave a comment

(no subject) [Feb. 2nd, 2010|02:26 am]
nachtigal88


Десь так. ......
Link5 comments|Leave a comment

"ВАТРА" презентує [Jan. 28th, 2010|10:21 pm]
nachtigal88
[Current Music |Sarah McLachlan -- Sweet Surrender]

Отто Штрассер. “Закон нашого поступу”

Хтось скиглить через хаос і розпад, сумує з приводу занепаду та оплакує ідеалізоване минуле – а інші радіють через поступ і розвиток, святкують нечуваний початок Нового, Первозданного, Вічного, і як перші, так і другі не знають, що день і ніч, літо та зима довіку приходитимуть на зміну одне одному, і ранок та вечір, весна й літо – це етапи Переходу, із всією хаотичністю перехідних етапів.

 

Тому що таким є величний закон, який ми карбуємо та формулюємо, ми, які одночасно працюємо над його втіленням й оновленим історичним підтвердженням. Існує лише дві великих системи життя, що з самого початку буття змінюють одна одну: система Свободи (ідея індивіда) та система Єдності (ідея спільноти), або ж, користуючись термінами нашого часу, лібералізм і консерватизм.

 

Є в цьому й інший бік, що вказує на напрямок руху, коливання маятника між двома полюсами.

 

День і ніч, зима й літо лише задають ритм, згідно якого протікає життя у своїх трьох площинах – тілесній, душевній і духовній, які утворюють єдність триєдиного. Однаково й одночасно той чи інший ритм проникає в цю триєдину сутність – однаково й одночасно панує день, панує літо в тілесному, душевному та духовному, однаково й одночасно панує ніч та зима.
 

Read more...Collapse )

 

Link5 comments|Leave a comment

navigation
[ viewing | 10 entries back ]
[ go | earlier/later ]